«Недарма мої татуньо покійні кажуть було, що будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі», — повторює повсякчас паніматка Люборацька, героїня сімейної хроніки Анатолія Свидницького.
 
Події роману відбуваються на Поділлі в середині ХІХ ст., у центрі розповіді — родина Люборацьких. Перед нами постає історія сімʼї священника, який намагається балансувати між тиском польської шляхти та православного духовенства. Зрештою батько віддає старших дітей у науку, прагнучи для них кращої долі, та натомість імперська освіта знищує родину.

Змальовуючи колоритні деталі навчання в бурсі та семінарії, сільський побут і безжальні реалії подружнього життя, автор водночас порушує питання втрати українцями зв’язку зі своїм корінням і родом. Висвітлена Свидницьким проблема денаціоналізації, яка веде до руйнування особистості, актуальна й дотепер.
 
Про серію «Неканонічний канон»
 
Міркуючи про канон української літератури, в пам’яті спливають лише кілька прізвищ зі шкільної програми — Шевченко, Франко, Нечуй-Левицький. Хоча насправді цей перелік значно більший та різноманітніший.
 
Перед вами серія «Неканонічний канон», за допомогою якої ми хочемо поговорити про всіх тих, кого ми не знали, чиї тексти ми читали, не розуміючи контексту тогочасної реальності. Перед вами серія, покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.
 
Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.