«Вініл» — роман про 30-річних, які свого часу так і не подорослішали. Лише війна змусила їх подивитися на життя по-іншому.
У центрі історії — Рита, авторка пісень, яка за останні сім років нічого не написала. Вона намагається розібратися, чому ж так сталося. Чому не вийшло побудувати стосунки з колишнім партнером по гурту і чи здатна справжня дружба пережити все?
Це книжка про життя в Києві з його затишними вуличками, переповненими барами та старими кінотеатрами. А ще це текст про втрати й пам’ять, про любов, яка не завжди має щасливий фінал, і про музику як спосіб зберегти себе.
Валерія Бабко легко й іронічно фіксує стан покоління: його жарти, сленг і переживання, тісно пов’язані з воєнною реальністю.
Валерія Бабко — письменниця, копірайтерка, маркетологиня та авторка пісень.
Валерія Бабко «Вініл»
Авторка: Валерія Бабко
Рік видання: 2025
К-сть сторінок: 240
Дизайнерка обкладинки: Тетяна Омельченко
Обкладинка: м'яка з клапанами
Розмір: 130х200 мм
ISBN: 978-617-8606-10-7
Мені бентежно читати тексти знайомих. Це відповідально й завжди є острах: а що, як не сподобається? Тут я зітхнула з полегшенням — сподобалося.
Попри невеликий обсяг, у романі вдалося щемко показати багато тем, про які ми часто думаємо, але не завжди говоримо. Це книжка про те, як твій світ розсипається на друзки, а ти намагаєшся зібрати їх, заглиблюючись у минуле й зустрічаючи людей звідти, щоб збудувати новий фундамент. Це роман про дім, про те, як встояти й відстояти, про сім’ю і про важливість нарешті вимовляти те, що довго залишалося непроговореним.
Я читала «Вініл» під час обстрілів Києва, з телефона, вночі, слухаючи вибухи. І серед цього всього в романі знайшовся момент у ресторані, який навіть трохи потішив. Думаю, ви звернете на нього увагу.
Це художній твір на межі автофікшну. Тут чесна, неідеальна героїня, якій дуже погано. Хтось її зрозуміє, хтось засудить, але вона проживає свою історію відверто, з помилками й без прикрас.Оксана Павленко, директорка DIVOCHE.MEDIA, авторка подкасту «Коли ми говоримо про книжки»
«Вініл» — чутливий і ніжний роман про Київ, музику, кохання та війну. Герої книжки Валерії Бабко схожі на нас: крихкі й вразливі, але водночас сильні й сміливі. Вони шукають себе і вчаться відпускати інших. Я раджу цю книжку не лише читати, а й слухати, адже звуковий план тексту не менш важливий за сюжетний. Прекрасний міський роман про прекрасних юних містян.
Богдана Романцова, літературна критикиня
Відгуки
Перше, що мені найбільше сподобалося в цій книзі - те, як героїня взаємодіє зі мною як читачкою. Спочатку вона тримає мене на відстані, не відкривається, намагається ретельно вибудувати свій образ і здатися невразливою. Це виходить - вона здається дуже крутою та злегка претензійною. А потім ця стіна починає падати, і я знайомлюся зі справжньою Ритою, бачу її вразливою та зраненою. Дізнаюся, чому вона так ховається і від чого тікає.
Рита у першому розділі та Рита в останньому говорять з читачем зовсім по-різному, ніби за цей час ми стали близькими друзями. Це дуже майстерна робота з персонажем.
Друге, що мені найбільше сподобалося - динаміка між сестрами та стосунки з матірʼю. Вони написані щемко, тонко і чуттєво. Ці розділи - мої улюблені. Всі ці сцени дуже кінематографічні, я чітко бачу їх в уяві навіть зараз, через три місяці після прочитання.
Третє - цей роман дуже влучно і доцільно говорить про війну -- чесно, без зайвої драми і без остраху. Для дебютного роману, на мою думку, це величезне досягнення.
Це одна із тих книжок, які відкладаєш і відчуваєш легеньку пустку всередині через прощання з героями. Буду радити всім і чекати наступних романів авторки.
Ця книга потрапила в мій меланхолійний настрій. Зачепила ті струни душі, що відповідають за любов до Києва, Золотих воріт та Подолу. Провела мене по улюбленим місцям «молодості». Відгукнулася багатьма думками про дружбу, талант, кохання, самоідентифікацію, згубні звички, апатію, війну. А також нагадала про трошки забуті мною треки в Spotify. За Playground Love окремо 🫶🏻.
Але цю книгу очікує, як мені здається, така ж доля, що і «Спитайте Мієчку». Хтось буде у захваті, а хтось прям хейтити (що для мене досі залишається загадкою: за що хейтити такі книги?).
Написано добре, цікаво і взагалі заходило, як діти в школу.
Чудовий дебют талановитої молодої письменниці. Читається дуже легко і швидко і так само легко в уяві малюються впізнавані місця і ніби вигадані, але в той же час якісь дуже знайомі герої. Знаю що багато хто не любить плейлисти у книгах, але для мене треки чудово доповнили цю уявну картину. Загалом я б сказала що книга дуже світла і життєствердна, незважаючи на важкі теми, яких торкається.