Марія Косян «Герой замість мене»

"За кілька днів зранку ти прокинешся і не помітиш змін. Але того дня світ стане кращим, бо в ньому більше не буде тих, кого не існує."

Ви коли-небудь губилися на перехресті думок, зустрівши історію настільки химерну і непередбачувану, що вона зачаровує своєю світобудовою, манить ідеальним майбутнім, але водночас лякає моторошною схожістю з нашою реальністю?

Саме такою книгою для мене став роман "Герой замість мене" Марії Косян @ , де майстерно сплелися наукова фантастика, фентезі та пронизливий реалізм.

Це історія, що розгортається у двох паралельних вимірах, немов два окремі всесвіти:

▪️Перший світ – це Сомнуси, сім прошарків реальності, де поряд із звичайними людьми існують Літуни, здатні "перекидатися" між світами. Це світ Світлих Лицарів, що ведуть невидиму, але жорстоку війну з Тінями, які живляться людським болем і стражданнями. Тут живе наш Герой – скромний вчитель історії, єдиний серед Літунів, хто здатен бачити цих потойбічних ворогів.

▪️Друга сюжетна лінія переносить нас у 2041 рік – на райський острів посеред безкрайнього моря. Сюди приїздить письменник Ігор зі своєю дівчиною Дашею, щоб у затишку дописати свою книгу. Та їхня подорож – не просто відпустка: закохана пара тестує новітні розробки відомої технологічної фірми.

Розділи, що змінюють один одного, ведуться почергово від імені Героя та Ігоря, кожного з яких поглинає власне життя, наповнене своїми викликами та таємницями.

Під час читання я помітила, що події на острові захопили мене значно більше, ніж світ Літунів. Моя голова вирувала від здогадок та припущень щодо подальшого розвитку сюжету. Але Марія Косян – справжній майстер несподіванок! Те, як авторка в один момент переплела дві сюжетні лінії в єдине ціле, просто приголомшило мене.

Окремо хочу відзначити мову авторки. Вона настільки витончена і прекрасна, що деякі абзаци я перечитувала, смакуючи кожне слово. Особливе задоволення отримала від описів близькості – вони такі чуттєві, органічні, наповнені безмежною ніжністю. Це той випадок, коли хочеться вигукнути: "Кохати, як дихати!" 🥹

Будьте готові до того, що ця історія пронизана темою війни. У світі Літунів вона незрима, підступна, і її потрібно вчасно помітити, інакше Тіні поглинуть усе.

Але є й інша війна – та, яку ми до останнього дня вважали фантастикою. Той жах, який відбувається просто зараз, бо наша історія пишеться кров'ю та сльозами.

Саме ці сторінки нещадно обпікали моє серце, рвали душу на шматки.

Важко навіть уявити, яких зусиль і душевного болю коштувало авторці написати їх.

Це було потужно, надзвичайно сильно! Тут стільки глибоких сенсів, що їх варто шукати між рядків. Це книга, що вражає до глибини душі, змушує замислитись, залишає по собі тихий смуток та гіркуватий післясмак, а потім ще довго-довго не відпускає. Але водночас вона дарує світлу надію, що одного дня всі ми прокинемось у іншому світі – світі, де більше немає тіней.

Щиро раджу прочитати!

🗝️"...немає ні вчора, ні завтра. Тільки священне "тут і зараз".

Усе починається як витончена гра з реальністю.

Герой не просто ім’я, а символ. Історик, який бачить Тіней, навчає про минуле, але живе поміж розломів реальностей, де кожен крок — між просторами, де війна й мир межують у крихкому балансі. Паралельно зовсім інша оповідь. Ігор і Даша в майбутньому 2041 року є учасниками експерименту, опиняються на острові, де мають пройти тестування загадкового додатку. Вони не пам’ятають минулого, не розуміють, що тут роблять, і тільки в процесі починають збирати себе заново.

У якийсь момент ці дві історії починають переплітатися, й ти вже не розумієш, де «реальність», а де гра уяви. Але в цьому найбільша цінність роману. Бо, як виявляється, все це не про фантастику, а про відповідальність. Про вибір. Про те, що часто ми шукаємо когось, хто прийде і врятує нас. Хто візьме на себе наш біль, наші рішення, наші помилки. Хто буде героєм замість нас. Але що, якщо саме ми єдині, хто має це зробити?

Коли я почала читати «Герой замість мене», то готувалась до чогось більш типового та класичного. Але я зовсім не очікувала, що ця історія зачепить мене так сильно. Бо тут не просто кілька сюжетних ліній. Тут кілька рівнів реальності, які змінюють одна одну, а разом із ними змінюєшся й ти, як читач.

Авторка дуже майстерно працює з атмосферою. Мені сподобалось, що навіть у найзагадковіших та найсумніших моментах залишалося відчуття тепла і людяності. Усі персонажі живі, складні, неоднозначні.

Герой — не завжди герой.

Даша — не просто "дівчина з майбутнього".

У кожного — своя глибина та свої тіні.

Мова книжки водночас проста й поетична. Є місця, які читаєш на одному диханні, а є ті, що змушують зупинитися і перечитати, подумати. Особливо вразили роздуми про пам’ять, про втечу від себе, про те, як часто ми дозволяємо іншим людям чи навіть технологіям керувати нами, бо самі боїмося зробити перший крок.

Особисто для мене ця книга про те, як важко бути собою, коли світ тисне.Про те, як важливо не шукати героя зовні, бо, можливо, він у тобі. І про те, що навіть у майбутньому з усіма технологіями люди залишаються людьми вразливими, сильними, сумнівними, здатними любити й змінювати світ.

Коли я відкрила перші сторінки «Герой замість мене», не очікувала, що книга затягне мене у таку масштабну гру з реальністю. Це не просто фантастика — це інтелектуальна мозаїка, де все зшито з ідей про пам’ять, ідентичність, вибір і... тіні. Справжні Тіні — у прямому й метафоричному сенсі.

Це історія Літунів — людей, які можуть переміщуватись між реальностями. І водночас — історія звичайних, таких як Ігор і Даша, які, здається, теж не зовсім ті, ким здаються. Паралельні світи, альтернативні версії себе, надпотужний штучний інтелект, острів, з якого не втекти, — і все це сплетено у єдине ціле. Здавалося б, розрізнені лінії поступово сходяться, і це — одне з головних задоволень у читанні.

Особливо мені сподобалось, як авторка балансує між глибокими філософськими питаннями і живим, доступним стилем. Тут немає перевантаження термінами чи «науковістю» заради форми. Замість цього — гнучкий, образний текст, який змушує зупинятись і задумуватись: а ким була б я у «реальності номер два»?

Після прочитання я ще довго крутила в голові думку: чи справді ми обираємо, ким бути, чи це лише варіація заданого? І чи вистачить сили залишитись собою, якщо можна втекти в когось іншого — в «героя» замість себе?

Це роман для тих, хто любить нестандартні історії, внутрішні пошуки й трішки містифікації. Він не просто читається — він розгортається, як код, що чекає на твоє розгадування. І я рада, що розгадувала його до останньої сторінки.

Авторка чудово володіє мовою. Читається легко, захопливо.

Ми маємо справу з двома романами в одному і фінальним узагальненням цих двох історій, тому не лякайтесь великого розміру книги. Багато здогадок щодо пояснень світобудови цього світу буде під час прочитання. Майже неможливо вгадати авторський задум, тому текст в напрузі буде тримати до кінця. Книга емоційна, терапевтична. Найбільше рекомендована тим, хто хоче працювати з травмою війни.

Цей роман буде цікавим для любителів наукової фантастики, фентезі та реалізму.

Всі три жанри поєднані майстерно! Однозначно рекомендую.