Юрій Лавріненко — інтелектуал, критик і літературознавець. Товариш Юрія Шевельова, учень Олександра Білецького. Автор розвідок про Павла Тичину, Василя Еллана-Блакитного, політичну історію України. Саме його зусиллями в 1959 році світ побачила легендарна антологія «Розстріляне відродження».
 
Критик із темпераментом публіциста. Публіцист із критичним інструментарієм. Він пише про Франка і Скрипника, Лесю Українку та Хвильового. Дискутує із Чеславом Мілошем, розмірковує про звʼязки України зі Сходом та відтворює справжній дух українського культурного ренесансу.

У житті Лавріненка були Умань і Харків, Німеччина та США. Були арешти й заслання: його репресували, але він зміг вижити. З переїздом до Нью-Йорка відійшов від політики, але не від інтелектуальної роботи. Редагував українські газети, працював на радіо «Свобода».
 
Юрій Лавріненко назавжди лишився тим, ким був насправді: критицистом із харківських 1920-х, який романтику вітаїзму поніс в інші формати та географічні широти.
 
Про серію «Недочитані тексти»
 
Перед вами — серія есеїв і статей, де зібрані тексти українських інтелектуалів, що допоможуть розібратися з темами й питаннями, які досі викликають ідеологічні протистояння та часті маніпуляції.
 
«Недочитані тексти» — своєрідний інтелектуальний захист посеред великої війни: супроти ворожої пропаганди й різнорідного невігластва.
 
Разом з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем ми дібрали ті тексти з дня вчорашнього, що якнайсильніше резонують з днем нинішнім. Тексти-тригери й мисленнєві подразники, які гарантують і користь, і захопленість.