«Трипільці... Як вони називали себе, щоб виділятися серед інших племен? Як їх могли називати сусіди? Ми про це не дізнаємося ніколи. Хіба хтось колись вигадає машину часу й дістане з минулого купу інформації про цей наш загадковий народ. Наш? Попри наукові чи антинаукові дискусії «хто, де, звідки й куди», трипільці жили на землях України впродовж двох тисячоліть і тому не можуть бути нам чужими»
Трипільці жили на території понад півтора десятка областей України, мали багато родичів та залишили після себе майже дві тисячі поселень.
Владислав Чабанюк, історик і директор археологічного заповідника «Трипільська культура», доступно й захопливо відповідає на всі можливі запитання про культуру, яка існувала на теренах України за кілька тисяч років до нашої ери.
Навіщо трипільцям був потрібен посуд на колесах та чому горох став для них другим хлібом? Як жили їхні гігантські поселення й чому вони не перетворилися на перші міста-держави? Автор, спираючись на працю багатьох науковців, розкриває секрети трипільського побуту, архітектури, моди та соціального ладу. Він робить зрозумілішою загадкову культуру, яку людство досліджує вже майже півтори сотні років.
Владислав Чабанюк — історик та письменник, який уже понад 30 років працює з темою трипільської культури.
Владислав Чабанюк «Трипілля. Спочатку була глина»
Автор: Владислав Чабанюк
Рік видання: 2025
К-сть сторінок: 248
Дизайнерка обкладинки: Оксана Йориш
Обкладинка: тверда
Розмір: 130х200 мм
ISBN: 978-617-8517-64-9






Відгуки
Шановний авторе, книга "Трипілля. Спочатку була глина" створює реальну картину життя і побуту трипільців. Я відчула, здається, навіть дихання і сподівання творців цивілізації, спорідненість з ними. Можливо, ми ще дізнаємося, якою мовою вони говорили, адже усне слово вважалося у пращурів священним і найбільш надійним каналом передачі інформації крізь тисячоліття. Та й кам'яні книги не мовчать, адже письмена Кам'яної Могили, свідка трипільської цивілізації, дешифровані! Прадавній світ відкривається людям, чистим серцем, таким, пане Владиславе Чабанюк, як Ви. Дякую щиро за те, що зібрали скарби минулого по крихтах і допомогли сучасникам відновити істину. Для мене важливо поспілкуватися з автором хоча б онлайн, про таку можливість прошу поважну редакцію видавництва "Віхола".