У найпростішому прочитанні роман «Місто» Валер’яна Підмогильного — це історія амбітного юнака, який переїжджає із села у Київ і будує там нове життя. Його часто порівнюють з героєм «Любого друга» Мопассана й самовпевненими і неперебірливими в засобах підкорювачами суспільних вершин із сюжетів Бальзака. Однак для Підмогильного це не лише історія кар’єри. Він уписує життя Степана Радченка в історико-культурний контекст тогочасної України.
Маргінал і чужинець Радченко протягом роману цілеспрямовано викшталтовує себе, здобуває освіту, прилучається до інтелектуальної та творчої еліти. Довколишній світ видається йому дедалі складнішим.
Окрім іншого, роман «Місто», написаний у 1927 році, засвідчував неймовірно важливий здобуток національної революції: повернення урбаністичного простору під українську культурну юрисдикцію. Епоха принизливого самообмеження в рамках домашньовжиткової рустикальности зосталася позаду, Київ знову ставав осередком потужного мистецького ренесансу.
Про серію «Неканонічний канон»
Міркуючи про канон української літератури, в пам’яті спливають лише кілька прізвищ зі шкільної програми — Шевченко, Франко, Нечуй-Левицький. Хоча насправді цей перелік значно більший та різноманітніший.
Перед вами серія «Неканонічний канон», за допомогою якої ми хочемо поговорити про всіх тих, кого ми не знали, чиї тексти ми читали, не розуміючи контексту тогочасної реальності. Перед вами серія, покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.
Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.
Валер'ян Підмогильний «Місто»
Рік видання: 2022
К-сть сторінок: 368
Тексти звірено за виданням: Підмогильний Валер’ян. Оповідання. Повість. Романи. — К.: Наукова думка, 1991. — (Серія «Бібліотека української літератури»)
Дизайнер обкладинки: Володимир Гавриш
Обкладинка: м’яка з клапанами
Розмір: 130х200 мм
ISBN: 978-617-7960-91-0
Придбати цю та інші книжки із серії «Неканонічний канон» за спеціальною ціною:
«Неканонічний канон»
Відгуки
Валер'ян Підмогильний написав не просто роман про урбанізацію чи моральний занепад - він створив жорстокий психологічний експеримент, де читач змушений дивитися у власну темряву. І це в біса некомфортно. І саме тому - це геніально.
Не вилупок, а людина. Ціла. З усім болотом всередині.
Степан Радченко - не монстр. Він не злодій душ і не маніяк. Він - те, що ми всі боїмося в собі визнати: людина, яка поступово здається. Яка втомлюється від боротьби з собою. Яка обирає легше замість правильного. І оcь тут Підмогильний робить шедевральну річ: він не засуджує. Він просто показує.
Вся сила роману у чесній деталізації внутрішнього розпаду, повільної ерозії душі. Степан Радченко не падає - він сповзає. І він усвідомлює, що сповзає. Оця рефлексія, що не веде до дії, - це ж квінтесенція внутрішнього конфлікту сучасної людини.
Прийняття замість засудження
Не клеїтиму на Радченка погані ярлики. Навіщо, коли автор дає дозвіл подивитися на свою моральну гнучкість, на свою здатність до компромісів із собою, на свою втому від власних ідеалів?
Це не симпатія до героя - це визнання. Визнання, що кожен із нас має цю здатність до саморуйнування. Що кожен із нас колись вибирав зручність замість совісті. Що ми всі - трохи Радченки, коли нікого нема поруч. І прийняти це - не виправдати, а побачити - це акт неймовірної психологічної мужності
Місто саме як каталізатор
"Місто змінює людину" - це так примітивно, наче залишитися на шкільному рівні аналізу цього твору. Взагалі дивуюся, як людина 16 чи 17 років зможе сповна насолодитися читанням цього роману, але нехай.
Місто знімає соціальний контроль, розчиняє особистість в анонімності, пропонує тисячу спокус і жодної відповідальності. Але насправді Підмогильний пише про набагато страшнішу річ: про свободу вибору.
У селі Радченко був обмежений зовнішніми рамками. У місті він отримав можливість бути ким завгодно – і обрав найлегший шлях. Роман не про місто як зло, а про те, що відбувається з людиною, коли зникають зовнішні обмежувачі, і залишається тільки внутрішній стержень. А якщо його нема? От тоді й починається сповзання.
Несподівана благодать у фіналі роману
І от читаєш сторінку за сторінкою цю сіру меланхолію розчинення, цей нескінченний пошук затишку в чужих ліжках і чужих життях - і вже думаєш, що так воно й закінчиться: ніяк. Що нас залишать у цій екзистенційній пастці.
Але ті останні сторінки - це справді бальзам. Не хепі-енд, ні. Це щось більше - це можливість. Можливість вибратися. Можливість зупинитися на краю. І це психологічно так важливо: Підмогильний показує, що навіть після всього цього падіння, навіть після стількох компромісів - людина може зупинитися. Не обов'язково стати святою, чи щось таке. Просто - зупинитися.
Книга розповідає про непросте життя рядового українця на початку минулого століття. Сирота без роду-племені, який змалку проходив крізь одну війну за іншою - по той чи інший бік барикад. Це тривало доти, доки його пароплав не причалив до одного з київських портів. Київ початку ХХ століття зовсім не схожий на сучасний, але вже тоді був своєрідною периферією поступу й новаторства. Тут головний герой, Степан, швидко стикається з болючою реальністю «совєтського будущєва»: бідністю, убогістю, нікчемністю та несправедливістю. Йому нікуди повертатися, тож він змушений із цим миритися й шукати способів пристосуватися. За своєю ідеєю книга нагадує «Мартіна Ідена», але капіталістичну свободу тут замінено комуністичними гратами; наполегливу працю - кумівством; кохання - споживацтвом; дружбу - чаркою. Це непроста книга, написана Генієм, про сіру, сповнену бруду буденність початку ХХ століття.