top of page

Всеволод Поліщук

львівський журналіст, письменник, ресторанний маркетолог

Всеволод Поліщук народився у Вінниці, в районі, що називається Вишенька. Автор сміється, що був звичайною дитиною в час занепаду СРСР: любив котлети, пюрешку, торт Спартак, морозиво «Каштан». З 1982 року мешкає у Львові. Мріяв стати гітаристом, але вчився на піаніно. Піаніно кинув на півдорозі, а на гітарі так і не навчився. Вінницю досі не пізнав, зізнається Всеволод, хоча досліджує місто. Львів автор гаряче полюбив.


Всеволод пригадує, як колись у десятому класі не встиг підготувати виступ "Моя майбутня професія" на урок англійської. На перерві розпитав однокласників, про що вони готували: юристи, економісти, журналісти і космонавти вже були, тому Всеволод розповідав, що піде вчитися на міжнародні відносини і буде дипломатом. Однокласники сприйняли розповідь як реальне бажання, і на наступній перерві почали з піною з рота доводити, що він не зможе вступити. По тому автор заклався на ящик пива, що вступить у Львівський національний університет імені Івана Франка і не програв суперечку.


З 1996 по 2004 роки вчився на Факультеті міжнародних відносин (також в аспірантурі) ЛНУ ім. Франка. Уже на практиці на третьому курсі Всеволод зрозумів, що державна служба йому не пасує. Особливо, жартує , через нелюбов до краваток та бюрократії. Автор працював у Інституті європейської інтеграції Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету молодшим науковим співробітником. Але в основному, кепкує він, у його посадових обов’язках головним стало розкладати пасьянс. У той самий період на студентській вечірці познайомився зі своєю майбутньою дружиною.


Із 2002 по 2013 роки працював міжнародним оглядачем газеті "Поступ". Всеволод сприймав цю справу як підробіток, поки шукав серйознішу посаду. Однак за кілька місяців почав керувати відділом, за пів року став заступником головного редактора, а через два з половиною роки очолив редакцію. За пів року уся редакція звільнилася через передвиборчі амбіції їхнього власника.


У період між 2006 та 2013 Всеволод також працює політичним оглядачем тижневика «Коментарі».


У 2008 році разом із приятелем став співзасновником закладу «Пивна редакція». Історія цього закладу пов’язана з численними складнощами і веселощами, важкою роботою, виснаженням і натхненням. Для його відкриття співзасновники взяли кредити, і щойно віддавши їх, Всеволод зрозумів, що цей бізнес не для нього. Тому він залишив цю роботу зосередившись на журналістиці: був кореспондентом київського ділового журналу, дописувачем онлайн-видань, заснував власний журнал у Львові разом із друзями.


У 2012 році Всеволода запросили редактором у путівник «Топ-10 Львів». То був перший путівник містом з рекомендаціями щодо ресторанів, а також списком рекомендованих 10 страв галицької кухні. Більшість текстів у путівник написав історик Ігор Лильо, але частину про ресторани та їжу довірили Всеволодові. Саме у такому дослідженні народилася любов автора до кухні. Так з’явилася ГО «Клуб галицької кухні», який фінансували кілька рестораторів.


Коли Всеволод з колегами показали рівень промоції поняття “галицька кухня”, їх запросили займатися маркетингом Кумпель Груп. Три роки гастрономічного рок-н-ролу, відкриття знаменитої Ресторації Бачевських і трохи менш знаменитого Голодного Миколи, паралельно чотири міські свята наливок (і купа віднайдених їх рецептів), десятки майстер-класів і семінарів, експедиції Галичиною, Поділлям, Полтавщиною, Бессарабією, десяток виданих «Галицьких смакописів» з історією і рецептами. Купа всього на сайт «Клубу галицької кухні».


У 2016 році вони з колегами перейшли у формат агенції, взяли участь у відкритті чи зміні концепції трьох десятків ресторанів між Варшавою й Одесою. Серед пам’ятних робіт: подільська кухня у Хмельницькому, відкриття давньої кавової історії в Кам’янці, сліди 150-ти років вегетаріанства у Карпатах. Паралельно автор працював у ГО «Креативне місто Львів» зі створення нової стратегії конкурентоспроможності міста (з акцентом на освіту та культуру), для якої Всеволод писав базові тексти цього проєкту.


Як автор він є фіналістом конкурсу морської прози “Мателот” (Україна) та Fabel short story contest (Австралія). Окрім наукпопу пише історичну прозу, підліткову літературу, детектив, міське фентезі, feel-good fiction.

bottom of page