Павло народився у Краматорську, у родині де його бабусі й дідусі любили читати книги та співати народних пісень без жодного приводу. Як наслідок — ще до потрапляння в школу він декламував на памʼять дорослий вірш на 70 рядків, співав та вчився грати на фортепіано. У шість років раптово зрозумів, що хоче бути письменником, а з десяти почав писати власні музику та вірші, публікуватись у шкільній і міській газетах.

Марно спробував здобути вищу інженерну освіту, та на третьому курсі забрав документи й вступив до філологічного факультету Маріупольського державного університету. Студентом працював журналістом місцевої газети, підробляв двірником та приєднався до громадської діяльності проти проросійських сил на Донеччині.

Поклавши до рюкзака диплом з відзнакою за спеціальністю «Журналістика», який, авжеж, так ніхто й ніколи не запитав, переїхав до Києва у 2012 році. Продовжував писати вірші та виступати музикантом у гуртах, що створював. У цей же період з етичних міркувань став вегетаріанцем, а згодом — веганом.

Працював у пресслужбах опозиційних партій і взяв активну участь у Революції Гідності, де під час подій на Інститутській 18 лютого осліп на одне око, через що надто не засмучувався — око й до цього бачило не найкращим чином. Після повалення режиму януковича, два роки Павло працював у прес-службі Кабінету міністрів України, де переважно відповідав за міжнародну комунікацію та звʼязки з громадськістю.

У 2016 році в шлюбі Павла народилась донька Зореслава. Того ж року він відкрив перше в Україні веганське ресто-кафе «One Planet» і заснував оркестр-бенд «One Planet Orchestra», що виконував авторську музику на вірші Павла. Гурт випустив два повноформатні альбоми та сингл.

Ініціював створення зоозахисної громадської організації «Єдина планета», був її головою та координатором антихутряної кампанії «ХутроOFF».

На початку повномасштабного вторгнення Павло вступив у лави 68-мої окремої єгерської бригади, де служить і досі, наразі — мінометником мінометної батареї «Мінотавр».

У 2022 видав збірку віршів «Тільки не пиши мені про війну», якої наразі продано вже понад 30 тисяч примірників. Став лауреатом Всеукраїнської премії ім. Василя Симоненка «За найкращий поетичний дебют» та переможцем конкурсу військової літератури «4.5.0» у жанрі поезія.

З 2022 року Павло змінив підхід до своєї музичної творчості й створює композиції у жанрі spoken word, в яких читає вірші під музику часто залучаючи до колаборації інших виконавців. Прослуховування цих треків на стрімінгових платформах сягнули 10 мільйонів прослуховувань.

Зі своїми поетичними вечорами мав тури Україною та Європою. У Польщі вийшла двомовна збірка віршів Павла Вишебаби «Моє покоління / Moje pokolenie».

Вірш «Доньці» та оповідання «Марсіани» Павла Вишебаби увійшли до шкільної навчальної програми з української літератури.