Народилася 1990 року у Львові у сім’ї філологів і журналістів. Анастасія – одна з трійні та має старшу сестру. З дитинства четверо сестер влаштовували мистецькі та літературні вечори. А завдяки батькам – Олександрові та Марії – Анастасія змалку була занурена в українську історію.

2007 року Анастасія вступила на історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Впродовж навчання Анастасія обрала етнологію своїм науковим напрямом. 2017 року захистила кандидатську дисертацію з етнології.

Сьогодні Анастасія Кривенко – старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України та завідувачка відділом етнографії Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького («Шевченківський гай»).

2024 року Анастасія стала лауреаткою Премії Верховної Ради України для молодих вчених за наукову монографію «Народна демонологія Волині: календарно-обрядовий контекст».Також вона є співавторкою двотомного видання «Ніхто не знає, що його в житті чекає: аксіологія людського буття в етнокультурі українців» та авторкою понад 30 наукових публікацій.

Авторка активно брала участь у міжнародних грантах та стажуваннях у провідних наукових центрах Польщі: Варшавський та Ягеллонський університети, Польська академія наук; реалізовувала проєкти за підтримки Вишеградського фонду й Центру ім. Ю. Мєрошевського.

Для Анастасії її робота – це і є головне хобі, найбільше захоплення викликають етнографічні експедиції, в яких народні повір'я оживають. З 2023 року Анастасія зі своїми сестрами Соломією та Орисею працюють над блогом “folk.believes”. Метою блогу є популяризувати знання про українські традиції та демонологію. Тож у соціальних медіа Анастасія Кривенко розповідає містичні сюжети та справжню українську міфологію, всю інформацію подає на основі наукових джерел.

2024 року Анастасія Кривенко стала мамою, виховує донечку.

«У часи війни наші традиції допомагають усвідомити нашу культурну самобутність. І тому традиції – це наша зброя в інформаційному протистоянні. Коли ми знаємо свою ідентичність, ворог не може її стерти. Саме тому важливо публікувати книги та говорити про наші звичаї, обряди та вірування» – Анастасія Кривенко.