Людмила почала писати з дитинства. Наприклад, коли була маленькою, то «випускала» паперовий журнал, який сама малювала й де всі тексти теж писала сама. А після появи комп’ютера авторка робила те саме вже у ворді. Згадує, що їй дуже подобалося вигадувати теми для заміток і створювати їх. Захоплювало Людмилу саме те, що немає жодних обмежень, ніхто не може наказати, що робити, не вимагає висвітлення певних тем (вітання ненависним шкільним творам про те, «Як я провела літо»). Це була справжня творча свобода, хоча ще тоді авторка так це для себе ще не називала.

Одного разу старший брат показав Людмилі «Франкенштейна» Мері Шеллі. Він похвалив книжку і сказав, що авторка написала її в 19 років. Тоді це вразило дівчинку, і у неї вперше з’явилася мрія стати письменницею. У підлітковому віці вже активно писала вірші, любовні оповідання.

В університеті Людмила майже припинила писати будь-що, крім творчих домашніх завдань, а коли почала працювати за фахом — журналісткою, то писала лише статті. Стало вкрай мало вільного часу й сил через роботу в щоденній газеті. До того ж, пригадує авторка, вона почала порівнювати себе з досвідченими письменниками й думати про те, що ніколи так писати не зможе. Тоді дитяча мрія про письменство здавалася їй недосяжною.

Творча пауза тривала доволі довго. А завершилася, коли авторка з чоловіком поїхали у Львів на BookForum, де відвідали одну з книжкових подій. «А коли я вже сидітиму на презентації твого роману?» — запитав тоді партнер Людмили. Відтоді авторка почала свій шлях у письменстві. 

Згодом у видавництві «Віхола» вийшла книжка про побудову кар’єри «Як хотіти й отримати все (але це не точно)» у співавторстві з директоркою Google в Україні Тетяною Лукинюк. Для авторки це був дуже потужний старт і неймовірна мотивація та натхнення писати далі.

«Потяг» для Людмили було писати важче, бо ця книжка — художній первісток. Художню літературу авторка не писала ніколи, тому дуже переймалася, працюючи над дебютним романом. Найбільше боялася припуститися типових помилок початківців: «картонні» персонажі, діалоги, які не схожі на те, як насправді говорять люди, нелогічності в сюжеті тощо.

Окрім письменства авторка понад 10 років працює в медіа. Вона засновниця та ексголовна редакторка онлайн журналу The Point — видання сайту robota.ua.