Леся народилася у Львові року 1979. Авторка любить народний вислів «проростаючи з рідного ґрунту, розквітають» і так описує своє дитинство не надто слухняної, але посидючої учениці, яка зрештою здобула золоту медаль. Попри прохолодне ставлення до школи вона захотіла стати вчителькою, а тому вступила до Дрогобицького державного педагогічного університету. Там здобула диплом з відзнакою і стала вчителькою молодших класів. Тоді ж завдяки народознавчій спеціалізації почала глибше цікавитися традиційною культурою українців. Вочевидь, відголоски тієї науки згодом втілились у дитячій книжці «Казки під подушку», до якої потрапила Лесина казка «Чугайстер».

Дитячу тематику авторка не полишає досі, позаяк працює над книгою про українські календарні свята. Завершивши університет і повертаючись до Львова, Леся вирішила продовжити навчання. Вона вступила до аспірантури Інституту народознавства НАН України. Врешті, захистивши кандидатську дисертацію, усвідомила, що прочитані за час написання тексту праці ніяк не влізли в одне дослідження, тому («щоб не луснути від знань», жартує авторка), вона створила авторську рубрику «Своя сорочка» на радіо «Львівська хвиля», в якій шістнадцятий рік поспіль щодня по буднях о 7:30 розповідає про українські традиції. Крім того Леся написала низку радіопроєктів для цього радіо про звичаї, пісенність та історію Львова і Галичини: «Наша зима», «Наш Великдень», «Різдво Галіції», «Великдень Галіції», «Його величність Хліб», «Твій Львів», «Минуле пливе у прийдешнє», «Сни міста Лева», «Вкрадені українські пісні», «Колядки та щедрівки війни», «Колискові війни», «Красу несе».

У «вільний» від усього цього час опублікувала наукові монографії «Символіка води в обрядовій традиції жителів Черкащини», «Вода в ритуалі: карпатська традиція», поетичну збірку «Горошків бік»і науково-популярну книжку «Весільний порадник. Звичаї та обряди». Пропозиція написати «інструкцію» для молодят наздогнала Лесю у час, коли вона сама зібралася заміж, тож перед власним весіллям авторка отримала змогу «підчитати», як правильно кланятись під час благословення.

Окрім цього, Леся дуже любить вишивати і пекти пляцки, але її бажання мережити тканину, готувати і  писати сперечаються між собою, кепкує авторка, а на цей час зазіхають ще й чоловік і двійко дітей. Тож Леся щиро сподівається, що зуміє знайти 25-у годину в добі, бо вважає, що у цьому світі дуже багато цікавого!