Людмила Таран
поетка й авторка малої прози
Народилася на Київщині у селищі Гребінки (нині Білоцерківського району). Закінчила філологічний факультет Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.
Працювала вчителькою української мови, науковицею Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, керівником прес-центру Національного університету «Києво-Могилянська академія», редактором журналу «Українська культура», журналісткою газети «Вечірній Київ», науковицею Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України.
«Бути самій собі ціллю» — гасло мого життя словами Ольги Кобилянської, — говорить про себе Людмила. — Сама собі дивуюся, скільки встигла написати про сучасну українську жінку, зокрема це нон-фікшн:
-
«Яблуня». Інтерв’ю, нариси про дочок-письменниць та їхніх матерів. 2019;
-
«Жіноча роль». Літературознавчі статті. 2007;
-
«Тіло чи особистість?» Упорядкування. Літературознавчі статті. 2007;
-
«Жінка і чоловік: долаючи стереотипи». Інтерв’ю. Гендерні дослідження. 2002;
-
«Жінка як текст. Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко. Фрагменти творчості й контексти». Упорядкування. Літературознавчі статті. 2002.
Прозові книжки:
-
«Айвенко», 2021;
-
«Молодіста», 2021;
-
«Остання жінка, останній чоловік», 2016;
-
«Прозорі жінки», 2015;
-
«Артеміда з ланню та інші новели», 2010;
-
«Дзеркало Єдинорога», 2009;
-
«Ніжний скелет у шафі», 2006.
Збірки поезій:
-
«Оборона душі», 1994;
-
«Книга перевтілень», 2004;
-
«Колекція коханок», 2002 etc.
Загалом видрукувала 22 книжки».
Членкиня Українського ПЕН, Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників.
Номінантка Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Шолом-Алейхема. Лауреатка мистецької премії «Київ» імені Євгена Плужника, премій імені Олександра Білецького, Василя Мисика.
Твори друкувалися в Австралії, Великій Британії, Канаді, Литві, Польщі, США, Чехії.
Книжка Людмили Таран:
Е-книжка: