Хвильовий пізно вночі любив кататися на ковзанці, а тоді йшов писати. Йогансен, галасливий і життєрадісний, мав двох великих собацюр та обожнював полювання. Підмогильний, тихий і скромний, мав велосипед «Україна», на якому давав покататись, але завжди нагадував, аби його повернули й не зламали.
Це спогади Володимира Куліша, сина письменника і драматурга Миколи Куліша. На сторінках цієї книжки можна поглянути на приватне життя одного з найталановитіших поколінь української літератури — мешканців харківського будинку «Слово» — на початку 30-х років минулого століття в той період, коли хмари тоталітарного терору лише починали згущуватись.
Книжку проілюстровано зображеннями, наданими Харківським літературним музеєм.
Володимир Куліш «Слово про будинок «Слово»
Рік видання: 2024
К-сть сторінок: 168
Текст звірено за виданням: Куліш В. Слово про будинок «Слово». — Торонто, Онтаріо: Гомін України, 1966.
Дизайнерка обкладинки: Тетяна Омельченко
Обкладинка: м'яка з клапанами
Розмір: 130х200 мм
ISBN: 978-617-8178-71-0
Придбати книжки письменників-мешканців будинку «Слово» із серії «Неканонічний канон» за спеціальною ціною:
«Неканонічний канон»
Reviews
Слово про будинок «Слово» - важливий текст, який не можна сприймати як істину в останній інстанції. Він, безперечно, має свою цінність: сприяє збереженню пам’яті (бо тут класики постають справжніми, зі своїми вадами, зі своїми інтересами – Йогансен і Хвильовий зображені тут вкрай яскраво) і водночас працює на рецептивну функцію: споживаючи історії про живих авторів, читачі тримають у пам’яті, що чекає на цих авторів далі.
Але в романі немає місця протоколам, навислій небезпеці, страхам тортур. Це фіксація життів в моменті. І тут завжди варто пам’ятати, що ця історія розказана з позиції дитини (яка пережила травму і давно вже виросла). Тому деякі спогади можуть бути спотвореними і через це занадто емоційними, деякі ж навпаки, занадто сухими і стислими. Для автора важить розповісти історію, але історію цю він розповідає для сучасників: книга вперше видана 1966 року в Торонто, а отже, герої цієї історії ще потребують реабілітації власної гідности.
Добре, що зараз про цю книгу дізнались більше, але шкода, що інші книги про Розстріляне відродження (з листами, розстрільними списками тощо) не набувають аж такої популярности.
Але читати книгу потрібно, попри біль або недосконалості. Бо це - наша історія...
Чудова книга. "Помилки" у тексті це виключно стиль автора, який жив у інший час, видавництво вирішило не модернізувати текст, а залишити такий варіант
В книзі присутні помлки, і дуже дивні в плані слів. Хотілось б зрозуміти чи це "шарм" чи справді є помилки у виддані?
Книга, яку має прочитати кожен, це не просто історія, а щось більше.