Ще хлопчаком проходив через такий період, коли малював на останніх сторінках зошитів різні танчики та літачки. Малювати професійно так і не навчився — почав писати про різне військове залізяччя. Андрію щастило на вчителів. Конкретно — історії. І в школі, і пізніше, в Луцькому педінституті, аспірантурі.

Після навчання повернувся в рідний Нововолинськ — шахтарське місто на заході Волині, одружився, пішов на роботу в місцевий технікум. Паралельно намагався писати дисертацію, на тему українського летунства у 1917–1920 роках. Луцький науковий наставник скерував Андрія скерував його до Львова — там у політехніці була найкраща тогочасна наукова школа військової історії.

Восени 2000-го захистив кандидатську за спеціальністю «військова історія», а з 2002-го вже працював на кафедрі історії. Там же й писав докторську — про українську авіаційну промисловість 1910-х — 1980-х років. Водночас пробував займатись популяризацією — статті в часописи, книжки. У 2008-му видав першу, тоненьку — про одеську фірму «Анатра» та її літаки. Потім — «Крила України», про українське військове летунство 1917–1920 років. І «Мрію про крила» — про історію нашої авіаційної промисловості.

Після захисту докторської дисертації (теж за спеціальністю «військова історія»),  восени 2012-го перейшов до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Там працює і досі: до 2021-го завідувачем кафедри гуманітарних наук, а потім — професором цієї ж кафедри. Керує ад’юнктурою з історії, редагує «Військово-історичний вісник».

2016 року долучився до створення «Історії українського війська», наступного року видав довідник «Бойові літаки ХХІ століття». 2018 р. вийшла книжка «Зроблено в Україні» — популярний огляд техніки, яка вироблялась в Україні, від перших паротягів до космічних ракет.

Також веде активну наукову роботу, найважливішим досягненням якої є публікація «Нарису історії Сухопутних військ України 1991–2021», написаного спільно з іншими науковцями академії.

Зараз пише про історію російсько-української війни, насамперед — про бої на Харківщині. Саме в Харкові 30 серпня 2022 року загинув унаслідок ракетного обстрілу син Андрія — лейтенант медичної служби Тарас Харук, ординатор медичної роти 14-ї окремої механізованої бригади.