Cвітогляд Віталія сформували бакалаврат та магістерка політології Києво-Могилянської академії, а в професії дошліфувала ВВС з її стандартами та повною нетерпимістю до корупції.

У журналістику насправді пішов, бо це було найлегше зробити політологу-старшокурснику, а критичні, хоч і трохи банальні статті про владу почав писати ще на першому курсі в авангардне студентське видання «Майдан Могилянка».

Перше інтерв'ю на «Українській правді» вийшло у 2003 році на першому курсі, перша серйозна робота — в газеті «Дело» у 2005 році. Першу свою революцію провів на Майдані взимку 2004-2005 у студентському таборі, Революцію гідності — вже як кореспондент ВВС Україна.

За двадцять років у професії накопичив немало знань про українську політичну кухню з часів пізнього Леоніда Кучми, а далі були Ющенко, Янукович і війна. Певні знання у релігійній сфері викинули на хвилю епопеї з отриманням томоса часів Порошенка, який з колегами по ВВС висвітлювали досить достойно серед усіх українських медіа. І вже так сталось, що наймемніше фото президента Порошенка у момент отримання автокефалії у Стамбулі було зроблено саме на телефоні Віталія.

З 2013 року дуже близько почав заглиблюватися в треш української медичної системи, адже довелось рятувати маму після важкого інсульту, а потім, вже з початком великого російського вторгнення, намагались врятувати її від раку. Яким сам невдовзі і захворів. Як рятуватись, коли навколо війна, мама вмирає від раку і ти сам познайомився з ним — звісно писати! Так і народилась його перша книжка, де тісно переплелись рак, політика, корупція, смерть і війна.