Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. Разом з найближчим другом Ремзі Бекіровим він почав працювати журналістом «Кримської солідарності». Виїжджав на безліч обшуків у домівках кримських татар, відстежував їхні арешти та судові засідання і, зрештою, став надважливою частиною команди, яка розповідала світу правдиві новини з півострова. Допоки в березні 2019-го сам не опинився на місці героїв своїх журналістських матеріалів.

Громадянського журналіста Османа Аріфмеметова і ще 24 кримських татар із його групи звинувачують у належності до ісламської партії «Хізб ут-Тахрір», яку було заборонено й визнано терористичною рішенням Верховного Суду Російської Федерації у 2003 році. Але вона не заборонена в Україні та більшості європейських країн.

Партія публічно діяла в Криму до 2014 року. За версією слідства, кримськотатарські активісти вступили в сімферопольський осередок партії ще до 2016 року. Але затримали їх тільки в лютому 2019 року. Справу «керівників осередку» виділили в окреме провадження, а інших — розбили на групи по п’ять осіб.

Правозахисники з усього світу неодноразово засуджували політично вмотивовані справи «Хізб ут-Тахрір» у Криму. Дії російської влади критикували також представницькі органи кримських татар і Міністерство закордонних справ України. Незважаючи на це, Росія продовжує переслідування кримських татар під приводом «тероризму та екстремізму».

Осман Аріфмеметов перебуває у російській в’язниці уже сім років. У своєму щоденнику він змальовує численні камери й сфальшовані матеріали слідства, моральні й фізичні знущання, яким піддає ув’язнених російське «правосуддя». Попри абсурдну жорстокість обставин, у яких опинився Осман, він зберігає віру, здоровий глузд і тонку іронію, а його нотатки сповнені надії та готовності до нової боротьби за долю свого народу.

Османа підтримували та підтримують багато публічних людей. Після початку повномасштабного вторгнення, його подруга Вікторія Амеліна опублікувала лист Османа, дописавши від себе: «Я мала бути його голосом, але в мене більше немає голосу. Все, що я скажу про політв’язня Османа, чоловіка жінки на ім’я Аліє, вчителя математики, громадянського журналіста і активіста “Кримської солідарності”, батька двох дітей, якому в росії зовсім скоро впаяють великий термін, потоне серед новин про розбомблені міста, безкінечні смерті, критичну необхідність у зброї та санкціях».