Наталка закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, працює у «Детектор медіа». Поза тим пише химерну поетичну прозу. Любить  книги, танцювати танго,  їздити верхи,  сходити у гори, шити, ковтати сніг, дивитись як крізь темряву біліє місяць, але найдужче мати в серці слово й ділитись ним як подихом, з якого збурюється вітер. 

Авторка роману «Сім ночей перед Різдвом» і ще не виданих творів: «Пісня про потоп», «Агапе», «Три сльози».

«Засуджений на страту» для Наталки особливий твір. Почала над ним працювати у рік повомасштабного вторгнення. Робота живила і дуже підтримувала. Це був час занурення у історію та атмосферу першої половини XVIII століття, початку занепаду Гетьманщини. Період, який містить коріння тієї катастрофи та вибору, який привів Україну в лещата імперії зла. А щоб перемогти зовнішнє зло, насамперед потрібно перемогти зло у собі. Тому «Стратенець» — це твір про людські пристрасті, боротьбу з гріхом, любов, біль та покуту.

Дуже любить жанр химерної прози/магічного реалізму. «Він дає відчуття свободи, коли можна поєднати непоєднувані речі і коли реальність тісно сплітається з казкою і розкривається у символах та образах. А вони ладні вмістити більше, їх можна роздивлятись, вчитуватись у них, торкатись подій, героїв, сенсів і порухів власного серця», — каже Наталка.