Марина Манченко народилася та виросла у Києві, який навіть після відвідин тридцяти чотирьох країн лишається її найулюбленішим містом у світі.

Марина з дитинства мріяла подорожувати та писати. За роки вона встигла пожити у Чехії, Таїланді та Бельгії, і зараз живе на острові Сицилія, у Палермо. Тут вона захистила дисертацію, для якої досліджувала вплив міграції та домашнього насильства, і працює у недержавній організації над проєктами, які досліджують радикалізацію, теорії змови та мову ворожнечі.

Марина любить розповідати історії — за допомогою письма, фотографії та відео. Її статі та оповідання публікували на сайті Euronews, журналі «Коридор» та на порталі Divoche.media, входили до коротких списків конкурсів «Новела по-українськи» (2018), «WorkStory» (2021) та «Усмішка богів» (2022).

Її перший роман «Гіркі апельсини» увійшов до короткого списку Книги Року ВВС 2022, Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2022» та був названий однією з найкращих книжок 2022 року за версією PEN Ukraine.

Її перша фотовиставка «Sicily is…» відбулася у Палермо у 2015 році. Фото історія «У пошуках рівноваги» («Searching for equilibrium») було частиною виставки «Facing the street» у Любляні (2016).

Марина також веде канал на YouTube, де розповідає про книжки та інші хобі (зокрема в’язання, шиття та кераміку), які допомагають їй «зберігати спокій».

Під час життя у Бангкоку авторка мала нагоду знятися у кількасекундній ролі в Боллівудському фільмі, назву якого нікому не каже.

Марина дуже любить гори, і, окрім українських, вірменських та сицилійських, у 2024 році ходила на кількаденний трек на одному зі схилів Аннапурни.

Окрім української, Марина також вільно володіє англійською та італійською мовами.

Перше речення до роману «Мішок єдинорогів» Марина написала у Брюсселі, коли жила там під час навчання в аспірантурі. Повернулася до нього вона на початку 2022-го року, бо ця історія не відпускала її усі ці роки. Частково заснований на спогадах з часів, коли вона жила у Таїланді, роман розповідає історію дівчини, імені якої ми не знаємо. Через повне виснаження на роботі та проблеми в особистому житті, вона опиняється у Таїланді, де знаходить і нові сили, і нове ім’я, і заново знайомиться сама з собою. Хоча головна героїня і є вигаданою, але частину шляху, яким вона йде, у 2013 пройшла й сама Марина, коли опинилася у Чіанг Маї і мала наново знайомитися сама з собою.

Останню крапку у романі, розпочатому у 2017 у брюссельському пабі, авторка поставила у 2024 — теж у пабі, але вже паризькому. Вона щиро сподівається, що комусь додасть віри у те, що все можна змінити, а решті просто покращить настрій та розповість про Таїланд, країну, яка так тепло прийняла її тоді, коли це було їй дуже потрібно.